Мовчазна згода (tacit consent) є головним інструментом, через який системи "затягують" у юрисдикцію. Але є чіткі й правомірні способи обійти або знешкодити цей механізм.
"Qui tacet consentire videtur, ubi loqui debuit ac potuit"
— "Хто мовчить, той вважається згодним, якщо мав обов’язок і можливість висловитися."
Тобто: мовчання = згода лише тоді, коли ти:
Рішення: подати заяву про відсутність згоди (Notice of Non-Consent), або
застереження прав (Reservation of Rights),
або навіть публічно відмовитись від мовчазної згоди на будь-які контракти чи юрисдикції.
У морському праві нотифікація має перевагу над припущенням. Якщо ти повідомив:
“I do not consent by silence. I hereby declare non-consent to any implied contracts or jurisdictions unless mutually and explicitly agreed upon.”
то мовчання більше не може бути витлумачене як згода, бо ти позначив межу. Це як прокласти огорожу на невидимому полі.
Щоб дія мала силу — потрібно: