1. Вступ: Підміна свободи дозволом

У сучасній правовій системі існує поняття "цивільна дієздатність" — здатність особи власними діями набувати права та обов'язки. На перший погляд — це про свободу. Але при уважному погляді виявляється, що це — не визнання свободи, а перевірка на придатність до керованості.

Цивільна дієздатність — це тест на те, наскільки добре особа засвоїла правила гри, чи здатна вона діяти не з волі, а за алгоритмом, заданим зовнішньою владою. Таким чином, держава фіксує не людську гідність, а юридичну слухняність.

2. Конструкція дієздатності: дозволене рабство

"Дієздатність — це свобода лише в межах чужої волі."

Цивільна дієздатність — не природна властивість, а делегована функція, яка надається особі тоді, коли вона достатньо соціалізована, щоб:

• підписувати договори;
• нести відповідальність у майновій площині;
• діяти в системі реєстрів, прав, обов’язків.

Це все — ознаки впорядкованого і контрольованого функціонування, але не свободи. Адже:

• Дієздатність надається (а отже — може бути відібрана).
• Межі встановлюються зовнішнім авторитетом.
• Діє не Людина, а її зареєстрований правовий образ — фізична особа.

Таким чином, дієздатність — це допуск до самостійного обслуговування системи, не більше.

3. Перевірка на слухняність

"Дієздатний — це не той, хто вільний, а той, хто вже не потребує наглядача."

У термінах корпоративного чи державного устрою, це — працівник, що сам виконує накази без потреби в контролері. Йому довіряють не тому, що він вільний, а тому, що він достатньо передбачуваний.