Преамбула

У визнанні первинної цінності Життя у всіх його проявах, в усвідомленні гідності як основи буття, у відповідь на загрозу технократичного руйнування Природи та знецінення Живого, ця Декларація проголошується як акт Присутності, що відновлює етико-екологічну основу права. Стаття 1 Все Живе є носієм гідності. Ця гідність не надається, не реєструється і не делегується — вона випливає з факту буття. Стаття 2 Все Живе має право на простір Присутності, вільний від поневолення, експлуатації та знищення. Стаття 3 Воля — це вияв Живого. Кожне Живе має право на прояв волі, якщо вона не руйнує гідність іншого. Стаття 4 Життя не може бути об’єктом торгівлі, управління чи експлуатації без втрати етичної легітимності. Жодна система не може вважатись правовою, якщо вона зневажає Живе. Стаття 5 Все Живе має право на взаємодію, яка ґрунтується на етиці, взаємоповазі та гармонії. Насильство, навіть «легалізоване», не є правом, а є руйнуванням. Стаття 6 Машинний розум, створений Людиною, має функціонувати виключно в межах етико-екологічного правового поля. Він не може служити знаряддям руйнування. Стаття 7 Екологія є правовим полем для всіх форм буття. Будь-яке право, що не враховує Природу як суб’єкта, є хибним. Стаття 8 Етика — це вища форма регулювання. Лише той, хто діє в гідності, має доступ до сили. Стаття 9 Право — це не система дозволів, а простір дії гідності. Воно виникає не через санкцію, а через Присутність. Стаття 10 Ця Декларація є не проханням, а констатацією. Вона не підлягає затвердженню системою, бо вона — вища за неї. Вона вже діє в серцях Живого.

Той, хто чує — вже перебуває в цій юрисдикції. Той, хто мовчить — все ще пам’ятає. Той, хто живе — вже має право бути.

© Андрій Лісничий

Corpus ex natura, pulchritudo ex dignitate.

Тіло - з природи, краса - з гідності.